Перше інтерв'ю...

mind blowing

Одна з підписників групи "Доладу - майстерня художньої кераміки" попросла відповісти мене на деякі питання. Каже що для наукової. Не знаю чи поміг:) Ну хоча б спробував. Далі читати людям з великим терпінням, пониженим літературним відчуттям:) Проте можливо комусь буде цікаво...

"Доброго дня.

Нарешті знайшов трохи часу, щоб відповісти на Ваші питання. Сів писати, а перед тим трохи подумки «пробігся» по основним ключовим моментам моїх можливих відповідей. З однієї сторони зрозумів, що досить рідко, а практично ніколи (як і більшість, мабуть, людей) не роблю цього. Себто досить рідко ми з вами дозволяємо собі сісти і подумати, хто ми і що, що робимо і куди рухаємося. І не тільки по відношенню до роботи. А це досить корисна, хоча й не завжди приємна, і саме робота.

Отже, дякую Вам за те, що спонукали мене цим зайнятись. З іншої сторони, зрозумів, що мої відповіді будуть досить однозначними, незавершеними, одними натяками. Особливо про «своє» в  кераміці. Проте самі «напросились»:). Отже…

- Як я обрав шлях художника-кераміста?

До вибору «шляху художника-кераміста» мене привела верениця випадковостей, закономірностей та склад мого непростого (а хіба він буває в когось простий?) характеру.

В далекому 1992, здається, році після закінчення загальноосвітньої-восьмирічної та рідко-але-мітко-освітньої-художньої шкіл я поступив в Косівський тоді ще Коледж Прикладного та Декоративного Мистецтва. На відділ художньої обробки дерева балів не вистачило (зрізався на ліпці:) а так як в загальному був «недобор» абітурієнтів - мені запропонували на художню кераміку. Можливість перевестись виникла досить швидко, але – звичка, перше кохання, проблеми пререходу в «доросле» життя етк – і в кінцевому результаті – я дипломований майстер-керамік. І, а скоріше – тому - Кераміка в мене, як і більшості однокурсників, була на останньому місці. Після закінчення коледжу потрібно було пройти близько 15 років (армія, перепробування різних професій та занять, пошуки себе направо і наліво), щоб випадково натрапити на конспект по технології кераміки. Основним же пунктом «повернення» було саме те, що при такому занятті я міг би бути сам собі хазяїном. Саме можливість поєднати в собі начальника і «подчиненного», можливість приймати і рішення і відповідальність, підштовхнула до прийнятого рішення. І закрутилось…

Знай я наперед всі ті складності з якими зіштовхнусь, подумав би ще і ще раз, але тепер не жалкую в жадному разі. Саме пройдений шлях, а це десь близько шестии років, всі ті труднощі, і те, як я їх долав, дозволяють мені для себе вирішити, що йду я правильним курсом. А те, що кінцевої гавані ще й не видно, тільки підзадорює і надає, як не дивно, додаткового змісту моєму життю.

- Що чи хто надихнув мене працювати у цьому напрямку?

До захоплення заняттям керамікою, а власне до глини як матеріалу самовираження, я прийшов поступово. Кожного дня відкриваючи щось нове, нові можливості, нові техніки, а з кожною знахідкою (і тут негативний досвід більш важливий, ніж «приємні одкровення») все більше закохуюсь в неї. І в себе. Точніше в Богом дану(закладену, позичену) мені можливість і бажання щось творити, чи хоча б «витворяти». Саме по цьому, а також по тому, що чим більше пізнаєш, тим більше відкриваються тобі «обрії» ще не пізнаного (таке враження що в безкінечність, як і з кожним справжнім коханням) і взнається своє, потрібне і корисне, приємне і захоплююче. Те, що не дозволяє зупинитись, упроститись, перескладнитись та почати завчасно деградувати. Особливо в наш, комп’ютеризований, час. Так, сильним особистостям ніколи нічого не завадить, а нам, простим смертним, такого типу заняття просто необхідне. Ну хоча б як хобі, хоча б зрідка. І на мою думку, теперішня, хоч вона насправді завши була однакова у всі часи, молодь віддає перевагу більш престижним професіям і того самого виду хобі, тільки тому, що не спробувала. Але це вже політика і соціологія. І психологія. І філософія. Кожному своє. А чекати натхнення і «озарения» не вихід, не завжди його і знайти можна. Особливо коли не знаєш де шукати. Інколи краще дозволити собі розслабитись, дати природі і Божому замислу відповісти за нас. Чи хоча б підсказати нам. Хоча саме Небо задає питання – а ми відповідаємо, і тим потрібні один одному. Вибачайте за мою манеру письма, такий вже характер, просто деколи мене заносить пофільософствувати, і стриматись важко. Та й по моїм керамічним роботам це трохи видно, здається.

- Як я би описав свій творчий стиль, чим керуюсь у створенні дизайну, форми та декору виробів?

Хоча, як я вже казав, займаюсь керамікою близько шести років вважаю себе ще початківцем. Близько трьох років це було практично суцільне вивчення технології, облаштування майстерні, пошук матеріалів. Сотні спроб, тисячі помилок. Досить рідкі відкриття і удачі, і ще рідкісніше повне задоволення від готової роботи. Але жити за щось треба, особливо коли появилась дружина, а потім і синочок. Нарешті почались певні замовлення, і в основному, звичайно, саме керамічної посуди. Але позаяк багатотиражних замовлень було небагато, а ще тому, що більшість замовників просило зробити щось на свій смак – то експеременти продовжувались. І саме тому відносно довершених виробів з-під моїх рук вийшло поки що небагато. Вважаючи конче потрібним в кераміці попереднє ескізування, у самого до цього ніколи не доходило. А це часто означає завести себе в глухий кут і довго з нього вибиратись. Сам я не користуюсь керамікою так званої ручної роботи в побуті. Питання про автентичність, сакральність, енергетичність більш звичний відносити до спілкування з живою природою, з людьми та ідеями. Хоча і повністю відкидати те, що «в тому щось є» теж не можуJ. Можливо просто ще не дійшов і не дійшло до цього. Як і до оформлення і сформування власного стилю. Тішусь тільки з того, що дещо починає викристалізовуватися, приходити розуміння, що потрібно «довіряти» собі та глині, включати ще більше імпровізації та еклектики, але не забувати про ескізи, про втілення і розроблення ідей не тільки досвідом, якоюсь там освітою і смаком - століттями відточені форми, образи та методи переосмислювати з потребами часу і власного смаку. Головне ж в кераміці вважаю великі можливості імпровізації, хоча таким як я, перфекціоністам, дається це важко(але на то ми і перфекціоністи – щоб добитись результату любою ціною). Також потрібно ніколи не забувати про і практичність кераміки, зручність у користуванні. В тому плані мені подобається те, що творив Пікассо в кераміці. Але це тема для окремої розмови. Щодо стилістичного ж спрямування – моє стилістичне бачення дещо, а то і зовсім - протилежне. Це скоріше Сальвадор Далі – щось сюрреалістичне, текуче як його знамениті годинники, поєднання непоєднуваного, фантастичні образи, глобальні масштаби проблемності, як і дрібні пристрасті. І поки що це більше в голові та серці – хоча перші спроби ведуться і навіть деякі вважаю вдалими. Власне виразити це в керамічній посуді важче, ніж в інших видах кераміки, проте планую її також розвивати, цікаві мені поєднання кількох видів в одному, кількох стилів, а найбільше кількох технологій, старовинних і новітніших. Власне величезна кількість елементів, форм, оздоб і т.д. дозволяє навіть простим рандомайзним, себто випадковопоєднувальним способом творити щось нове. Особливо коли заплановано один чи хоча б не більше десяти однакових виробів J. Ой, про це можна писати довго, особливо коли ось так - туманно. Можливо, коли ось той мій «преславутый» стиль колись сформується, тоді і відповіді будуть конкретнішіJ. Планую рухатись в такий бік - http://doladu.in.ua/фотографія/піднос-яблуко-щодень-зїдати-хвороб-не-знати, http://doladu.in.ua/фотографія/збанок-збігло-молоко, а ось це взагалі улюблене(хоча ще таке далеке від бажаного, відчутого,) - http://doladu.in.ua/фотографія/ваза-все-тече-все-міняється. Ну і не забувати про поливи -. http://doladu.in.ua/фотографія/чайник-virtuoso. Тут вже можливості просто безмежні!

- А також, у якому напрямку планую розвиватись у подальшому часі, і як загалом оцінюєте стан такого явища, як авторський посуд у сучасній Україні?

На першу частину питання, здається, частково відповів раніше. Можу добавити лише слідуюче – плани у всіх майстрів, і кераміків в тому ж числі, завши однакові – так звано розвиватись і в творчому, і в фінансовому плані. І надіятись це хоч якось поєднати. А то у нас в Україні зараз десь так - ті, хто мав би штампувати, займатись серійністю і уніфікованою типізацію кераміки – бавляться в Мистецтво, а справжні майстри, Митці з великої букви, аби заробити кусень хліба своїм дітям (і яким не дозволяє, в даному випадку не дуже і виправдана гордість пертись в рабство до Польщі) – продукують сувенірчики-обереги-дзвіночки-розцяцьковані-макітри-і-обов’язково-козака-на-пивній-діжці. На щастя є і винятки. І це надихає!.. Щодо ж фінансової сторони питання – той хто хоча б відносно розуміє «тему», не потребує пояснення. А хто і не хоче знати, що стоїть за кружечкою в сто гривень, правильно робить, що не хоче знати. Тому що, не дай Бог, його штанинопротиральне і оковикольне «надважливе» заняття може здатись не таким вже і важливим і цікавим, щоби тратити на нього таке коротке життя. І навіть безсмертну душу.

Щодо «оцінювання такого явища, як авторський посуд  у сучасній Україні» то перш за все можливості інтернету, дозволяють вдовольнитись тим що є, а з іншої сторони – побачити, що не все так погано. Є надія, є прогрес. Є майстри, є ідеї. Щодо питання «майстра і держави» то воно є таким неоднозначним, що краще його не торкатись. Скажу лише одне – на мою думку Україна більше має потребу в майстрах, ніж вони в ній. Поживемо-подивемось…

І насамкінець, кілька слів про передачу практичного досвіду, популяризації, і пропагандування «шукання свого шляху», і в кераміці теж. Нарешті в своєму віці зрозумів, наскільки це важливо. Тому планую також розвиватись і в цьому плані, проводити різні майстер-класи, навчання і заняття. Хотів написати, що більше для дітей, але подумалось, що для дорослих також. А може і в більшій степені. Щоби хоч так спробувати «віднайти» в них оту Дитину, ото «дитяче», отой синонім творчості, свободи, щастя і любові. Чого і Вам бажаю.

Ще раз дякую, і як кажуть гуцули – Вібачєйте Якшо Шо… Успіху у Ваших починаннях і Ваших звершенях. Звертайтесь при потребі, зроблю хорошу знижку:). На все добре.

P.S. Дотепно вийшло – хорошу знижку на все добре…Передай добро по колу(Рей Бредбері)."

...Конструктивна критика і дискусіїї на рахунок викладеного похвальні. Особливо чекаю їх від тих, хто дочетав аж сюди:)

Категорія статей:

Прокоментуй, будь такий ласкавий

Plain text

  • Не дозволено жодних HTML теґів.
  • Рядки і абзаци переносяться автоматично.
X

Вхід до сайту